Смерть близької людини — важкий час. У вирі формальностей легко забути про банківський рахунок, який вона залишила. Але саме цим питанням родині доведеться зайнятися одним з перших. Добра новина: уся процедура простіша, ніж здається — головне знати, з чого почати.
Що відбувається з рахунком у перші дні
Банк сам не дізнається про смерть клієнта. Поки хтось не повідомить його про це, рахунок працює так само, як і раніше — до нього можна заходити через застосунок, а картка, прив'язана до рахунку померлої людини, технічно й далі діє.
Але це пастка. Рахунок померлої людини юридично вже є частиною спадщини — тобто всього майна, яке залишається після людини і переходить до близьких за законом або за заповітом. Користування цими грошима без потрібних документів, навіть якщо ви знаєте PIN-код картки, пізніше може створити серйозну юридичну проблему.
Важливо запам'ятати: якщо померла людина мала довіреність — тобто довірила комусь право діяти на рахунку від її імені — така довіреність автоматично втрачає силу в момент смерті. Тож довірена особа більше не може знімати гроші з рахунку, навіть якщо раніше робила це без проблем.
Як повідомити банк про смерть близької людини
Повідомити банк зазвичай можна особисто у відділенні, іноді телефоном або через форму на сайті — це варто перевірити у своєму банку. Для повідомлення зазвичай потрібні:
- Свідоцтво про смерть — документ, який видає відділ реєстрації актів цивільного стану і який підтверджує факт смерті людини.
- Документ, що підтверджує особу того, хто повідомляє про смерть (наприклад, паспорт).
- Документ, що підтверджує зв'язок із померлою людиною, якщо банк його вимагає (наприклад, свідоцтво про шлюб).
Після повідомлення банк блокує вільне користування рахунком — картка і доступ до застосунку припиняють працювати. Це не покарання для родини. Це спосіб захистити майно, доки закон чітко не визначить, хто і в якій частині його успадковує.
Одна річ, про яку родини часто не знають: ще до завершення всієї спадкової процедури банк може виплатити гроші з рахунку померлої людини на покриття витрат на похорон — тій особі, яка ці витрати понесла і має на це рахунки. Це один із небагатьох винятків із загального блокування рахунку.
Хто і коли може отримати доступ до грошей
Хто успадковує гроші з рахунку, залежить від того, чи залишила померла людина заповіт (документ, у якому вона сама вирішила, кому залишає своє майно), чи ні. Якщо заповіту не було, про те, хто успадковує, вирішує закон — найчастіше це найближчі родичі: чоловік або дружина, діти, батьки.
Щоб банк визнав когось спадкоємцем і виплатив йому гроші, потрібен один із двох документів:
- Рішення суду про набуття спадщини — документ, виданий судом, який офіційно підтверджує, хто успадковує і в якій частині.
- Нотаріальний акт про підтвердження спадщини — подібний документ, тільки виданий нотаріусом, зазвичай швидше, ніж у суді.
Лише з таким документом у руках спадкоємець може звернутися до банку й отримати належну йому частину грошей. Іноді рахунок доведеться закрити, а гроші перевести на власний рахунок спадкоємця. Якщо хтось із родини ще не має власного особистого рахунку, це гарний момент, щоб його відкрити — більше про те, як вибрати рахунок, можна подивитися на сторінці /uk/krashchi/rakhunky-osobysti.
Варто також знати про одну річ, яка полегшує життя: деякі рахунки дозволяють ще за життя оформити так зване розпорядження вкладом на випадок смерті. Це заздалегідь зроблена заява власника рахунку, яка повідомляє банку, кому і яку суму виплатити одразу після його смерті, без очікування на спадкову процедуру. Однак це стосується обмеженої суми, і оформити це потрібно заздалегідь, за життя — після смерті зробити це вже неможливо.
Найчастіші помилки, яких варто уникати
Перша поширена помилка — користування карткою померлої людини, щоб «швидко» знімати гроші на поточні потреби, поки справа ще не дійшла до банку. Навіть із добрими намірами — наприклад, щоб заплатити за оренду — це користування чужими, юридично заблокованими грошима, і це може створити правові проблеми спадкоємцям.
Друга помилка — надто довге зволікання з повідомленням банку. Деякі платежі й зобов'язання на рахунку (наприклад, підписки, які самі продовжуються) можуть і далі списуватися, якщо ніхто не повідомить банк про ситуацію.
Третя помилка — страх зателефонувати в банк «бо це незручна тема». Працівники банків регулярно займаються такими справами і знають, як делікатно й швидко провести через це родину. Соромитися чи боятися цього не потрібно — це звичайна, хоч і сумна, формальність.
І останнє: обережно з шахраями. Інколи саме в такі моменти з'являються дзвінки або електронні листи від когось, хто називає себе «працівником банку» і просить назвати номер картки, код із SMS або пароль від застосунку, щоб «врегулювати справи після померлого». Банк ніколи не просить такі дані по телефону чи електронній пошті. Якщо таке трапилося, найкраще покласти трубку і самостійно зателефонувати на номер банку, який надрукований на картці померлої людини або вказаний у її попередніх документах з банку.