Сьогодні, 7 серпня 2026 року, набуває чинності франковий закон, який президент Кароль Навроцький підписав 17 липня. Це найбільша за останні роки процедурна зміна для людей, які виплачують кредити у швейцарських франках — хоча, як зараз поясню, зовсім не така, про яку частина з них мріяла. Закон не дає позичальникам жодної нової зброї в суді. Натомість він дає їм те, чого багато хто чекав роками: кінець ходінню по судах із заявою про забезпечення позову.
Що саме змінюється з сьогодні
Досі людина, яка подала позов проти банку про визнання кредитного договору у франках недійсним, мусила — якщо хотіла припинити платити внески на час судового процесу — подати окрему заяву про забезпечення позову. Суд розглядав її тижнями, іноді місяцями, міг відхилити, міг вимагати додаткових документів, а позичальник увесь цей час продовжував виплачувати внески за договором, який щойно оскаржив як дефектний. Це була абсурдна ситуація: банк отримував гроші на підставі договору, який суд, можливо, за мить визнає недійсним.
Нові приписи скасовують цю вимогу. Із сьогодні, з моменту вручення позову банку, обов'язок сплати внесків стає непідлягаючим виконанню в силу самого закону — без окремої заяви про забезпечення і без очікування рішення суду з цього приводу. Такий стан триває аж до остаточного завершення провадження. Це реальна якісна зміна: замість тижнів невизначеності та ще одного судового збору за заяву, механізм працює автоматично.
Кого стосується закон
Варто підкреслити, що коло осіб, охоплених новим регулюванням, ширше, ніж підказує розмовне слово «франковик». Закон стосується не лише основного позичальника-споживача, а й:
- його правонаступників — наприклад, спадкоємців, які успадкували зобов'язання разом із нерухомістю,
- співпозичальників, які підписали договір разом з основним боржником,
- поручителів, які забезпечили виплату кредиту своїм майном,
- а також власників нерухомості, обтяженої іпотекою, навіть якщо вони формально не є стороною кредитного договору.
Це важливо, бо на практиці чимало франкових справ через роки мають вже інший склад осіб, ніж у день підписання договору — діти, які перейняли кредит після батьків, розлучені подружжя, люди, які купили обтяжену іпотекою нерухомість. Усі ці особи користуються тим самим механізмом автоматичного призупинення.
Чого закон НЕ змінює — і це ключове
Тут ми доходимо до суті, яку легко пропустити в медійному шумі: закон не збільшує шансів позичальника виграти справу проти банку. Він не змінює правил, за якими суд оцінює, чи є індексаційні або деномінаційні застереження в договорі несправедливими. Він не втручається в Цивільний кодекс. Він також ані на йоту не торкається лінії судової практики, визначеної рішеннями Суду ЄС, на які роками спираються польські суди, визнаючи франкові договори недійсними або «відфранковуючи» їх.
Це чиста процедурна реформа, головна мета якої — як і заявляло саме Міністерство юстиції — розвантажити суди. А таких справ справді багато: за даними міністерства за перший квартал 2026 року, франкові справи становлять близько 25 відс. накопичених цивільних справ у окружних судах і аж 70 відс. в апеляційних. Тільки в 2025 році суди закрили рекордні близько 127 тис. франкових справ, але попри це в процесі залишається ще близько 170 тис. проваджень. Іншими словами: закон лікує симптом (перевантажені суди та місяці невизначеності щодо платежів), а не саму хворобу (спір про дійсність договорів).
Голоси ринку: хто хвалить, хто критикує
Навколо остаточної форми закону в Сеймі точилася гостра суперечка щодо правил взаємозаліку вимог банку і позичальника. Спілка польських банків, устами Катажини Урбанської з правово-законодавчого відділу, захищала закладений у первісному проєкті особливий механізм взаємозаліку, переконуючи, що саме він мав реально уможливити розрахунок клієнта і банку в одному провадженні та розвантажити суди. Проти цього рішення виступили представники позичальників та Уповноважений з прав людини, який вказував, що запропоновані приписи можуть порушувати конституційний принцип двоінстанційності судового провадження (ст. 176 ч. 1 Конституції) та суперечити директиві ЄС 93/13 про несправедливі умови у споживчих договорах.
Під впливом цієї критики — зокрема й з боку частини правлячої коаліції — Міністерство юстиції зрештою відмовилося від цієї ідеї, а Сейм вилучив особливий механізм взаємозаліку з остаточної версії закону. В ухвалених приписах банк може висувати заперечення про взаємозалік лише на загальних засадах, а ст. 5 закону покладає на нього судові витрати в тій частині, в якій позов споживача буде відхилено внаслідок урахування взаємозаліку, заявленого лише після подання позову. Це реальний успіх громадськості, хоча частина юристів, які представляють позичальників, зауважує, що закон і так може вдарити по бізнес-моделі юридичних фірм, які спеціалізуються на франкових справах і досі заробляли саме на обслуговуванні заяв про забезпечення позову — тепер уже непотрібних.
А що з кредитами в євро і доларах?
Тут варто прояснити поширене непорозуміння. Попри те, що договори кредитів у євро чи доларах часто містять точно такі самі дефектні застереження про індексацію, як і франкові кредити — і банки програють ці справи в судах із подібною частотою — новий закон не охоплює цих позичальників. Приписи були скроєні виключно під договори, деноміновані або індексовані до швейцарського франка. Люди, які виплачують кредит в євро чи доларах, і надалі мусять, якщо хочуть припинити платити внески на час процесу, подавати класичну заяву про забезпечення позову і чекати рішення суду — точно так, як франковики мусили робити ще вчора. Це один з елементів нових приписів, який найчастіше критикують, бо важко раціонально пояснити, чому ідентична правова проблема отримала рішення лише для однієї валюти.
Що це означає на практиці — залежно від вашої ситуації
Якщо у вас триває справа щодо франкового кредиту, перевірте дату вручення позову банку — з цього моменту внески автоматично не підлягають виконанню, вам не потрібно подавати нічого додатково. Якщо ви лише плануєте позов, варто проконсультуватися з юристом, чи і коли варто його подавати — закон не змінює змістовної оцінки вашого договору, тож фундаментальне рішення залишається таким самим, як і раніше.
Якщо ви виплачуєте кредит в євро чи доларах, нові приписи вас не стосуються — вам усе ще потрібно пройти через суд, щоб призупинити виплати. Варто стежити за подальшою законодавчою роботою, бо тиск щодо поширення подібного захисту на цих позичальників навряд чи зникне.
А якщо ваша франкова справа добігає кінця або щойно завершилася угодою чи вироком і ви плануєте новий кредит на житло, це гарний момент, щоб порівняти актуальні пропозиції іпотечних кредитів — ринок через роки потрясінь виглядає сьогодні зовсім інакше, ніж тоді, коли ви брали франковий кредит. Люди, які завдяки призупиненню виплат тепер мають додаткові кошти в сімейному бюджеті, можуть також розглянути, чи не варто тимчасово їх розмістити — чи на строковому депозиті, чи на гнучкому ощадному рахунку — замість того, щоб тримати їх без діла на поточному рахунку. А якщо ви заразом реорганізовуєте свої фінанси після років спору з банком, перегляньте також пропозицію особистих рахунків — іноді зміна банку для повсякденних операцій приносить простіший виграш, ніж не один судовий процес.
Підсумок
Франковий закон, що набув чинності 7 серпня 2026 року, — це важлива, але обмежена зміна. Він знімає з франковиків (і пов'язаних з ними юридично осіб) обов'язок ходити до суду за дозволом на призупинення виплат — це реальне полегшення для гаманця і нервів під час процесу. Проте він нічого не змінює щодо того, чи буде конкретний договір визнано недійсним, і не поширює захист на позичальників в інших валютах. Якщо ви перебуваєте в процесі франкової справи, перевірте статус свого позову. Якщо ж ви лише плануєте наступний фінансовий крок — чи то новий іпотечний кредит, чи спосіб заощадити вивільнені з платежів гроші — порівняйте доступні варіанти, перш ніж приймати рішення.